Відомо, що у 945 році місто було серед земель слов’янських племен, підпорядкованих київському князю Ігору, незалежність яких віднята в них Олегом, дядьком-регентом Ігоря, у битві 914 року, коли Ігор придушив повстання древлян.
У 946 році княгиня Ольга вийшла з військом у похід на древлян та спалила Іскоростень.
Після розділу Русі у 1097 році Іскоростень залишався під юрисдикцією київських князів. З 1243 року тут хазяйнували монголо-татари. Після перемог над Тевтонським Орденом у 1348 і 1370 рр. і потіснивши татар, великий князь литовський Ольгерд Гедимінович приєднав ці землі до Великого князівства Литовского. Пізніше подарував їх одному з своїх лицарів Тереху з Брянська за вірну службу. З 1385 р., після утворення Кревської Унії, ця територія потрапила під вплив Польщі. В 1586 р. багатий польський магнат Прокоп Мржевіцький, оженившись із однією зі спадкоємниць Тереха, став власником Іскоростеня. Йому вдалося добитись від польського короля присвоєння цій маленькій фортеці статусу міста. 22 травня 1589 р. король Сигізмунд III Ваза дарував місту Іскоростеню Магдебурзьке право
В 1649 році загін козаків під проводом Гераськи після кровопролитного бою завоював Іскоростень від польської шляхти. Міські укріплення були повністю зруйновані. В 1654 р. гетьман Богдан Хмельницький у результаті Переяславської Ради підписав згоду з російським царем Олексієм Михайловичем про перехід України під юрисдикцію Росії. Однак з 1667 по 1795 роки землі Іскоростеня продовжували знаходитися в складі польсько-литовської Речі Посполитої.
Після III-го розділу Речі Посполитої у 1795 р. Іскоростень перейшов до Російської імперії як центр Іскоростенської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Довгий час це було тихе непримітне провінційне містечко.
Новий могутній поштовх до відродження місту дало будівництво залізниці Київ — Ковель у 1902 р. З цього часу місто було перейменоване в Коростень, воно відоме як важлива залізнична станція. Згодом, з розширенням залізниці, Коростень перетворюється у великий залізничний вузол.
Після проголошення Української Народної Республіки (УНР) її уряд і парламент (Центральна Рада), були змушені залишити Київ під час його окупації більшовицькими військами. Перебували у Коростені протягом 14–15 лютого та 24–26 лютого 1918 р. 25 лютого у Коростені постановою Центральної Ради було затверджено Тризуб Святого Володимира як герб УНР. В період 14–27 лютого 1918 р. у Коростені в різний час перебували частини Армії УНР: Гайдамацький кіш Слобідської України на чолі із Симоном Петлюрою, Окремий Запорізький загін на чолі з Костянтином Прісовським та Курінь Січових Стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем. З Коростеня ці частини 27 лютого пішли у наступ на Київ задля його визволення від більшовицьких військ.
7 серпня 1941 року Коростень був окупований німецькими гітлерівськими військами.
За час війни Коростень був повністю зруйнований.
На 80—90 роки XX століття місту випало пережити тяжкі часи. Сусідство з Чорнобильською атомною станцією (80 км) наклало новий трагічний відбиток на його історію. Коростень потрапив у зону радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської ядерної катастрофи 26 квітня 1986 і класифікований як «зона гарантованого добровільного відселення». Крім того, економіка міста сильно постраждала від кризи в перші роки після здобуття Україною незалежності.
Коростень веде політику розширення власних можливостей економічного соціального розвитку. Місто будує житло і дороги, створює нові підприємства, навчальні й соціальні заклади.
